Шершньова Тетяна

Сьогодні я братиму інтерв’ю в однієї з випускниць нашої 267 гімназії – Шершньової Тетяни. Випускниця моєї гімназії та мама в одному обличчі.

-         З якого року ви навчались у 267 гімназії, коли завершили навчання?

-         Я почала навчатися у цій школі з того моменту, як її побудували. У 1988 році мене прийняли до школи. Провчилася в ній до 1990 року.

-         Тобто перший учитель в тебе був ще у старій гімназії?

-         Так, звичайно, у цій гімназії я була лише два останні роки навчання.

-         А хто був класним керівником у цій школі?

-         Жукова Алла Георгіївна. Хоча пройшло вже багато років, але я добре пам’ятаю її.

-         А чи зможете згадати своїх однокласників?

-         Так, ми з ними періодично зустрічаємося, їх я теж добре пам’ятаю, зокрема – Грищенка Сергія, Чепігу Людмилу, Харенко Вероніку, Смагіна Сергія та Сосненка Висилія. До речі його мама викладала у нашому класі біологію.

-         Можеш згадати, хто був твоїм найулюбленішим учителем?

-         Можу. Це – Зінаїда Кузьмінічна. Математику ніколи не любила і не розуміла, проте вчительку – дуже поважала.

-         Чи допомогли тобі здобуті знання у житті? Як саме?

-         Звичайно допомогли. Будь-які знання спрощують життєвий шлях. Школа дала мені хорошу базу знань, своєрідне підгрунття, на якому я далі розвивала та «розбудовувала» свою освіту. 267, на той час, школа мала високий рівнь вивчення саме гуманітарних наук. Це мені дуже допомогло у майбутньому, адже за освітою я  - філолог.

-         За освітою – філолог, а ким працюєш?

-         Я – військовослужбовець.

-         Залишились які-небудь пам’ятні моменти зі шкільного життя?

-         У всіх людей залишаються такі моменти. Я – не виключення. На зустрічі однокласників ми часто згадуємо ті самі моменти, радісні хвилини шкільного життя. Їх дуже багато і вони досі зігрівають мою пам’ять.

-         Розкажи про свій сімейний стан.

-         Я одружена вже 18 років і маю двох чудових дочок.

-         Чи хотіла б ти, що б твої діти навчались у цій гімназії?

-         Звичайно хотіла б! Мої дочки і так тут навчаються! Думаю, що і їхні діти також будуть тут навчатись!

-         Останнє, про що я хотіла попросити – це декілька фотографій для архіву.

-         Так, звичайно. Ось фотографія з останнього дзвоника. Наш клас біля входу до гімназії.

Інтерв’ю брала – Забарна Ольга,             11-Б клас