Валерія Зосімова

- Добрий день, Валеріє. Що ти можеш розповісти про себе?

- Добрий день. Мене звуть Валерія Зосимова. Я випускниця 2006 року, навчалася у гімназії №267 (тоді ще спеціалізованій школі) з 5-го класу, тобто з 1999 року.

- Чи пам'ятаєш  ти свого класного керівника, що був, коли ти випускалася?

- Звісно. Це був випуск 2006 року, я була в 11 А і класним керівником на той момент в мене була Олекса Вікторія Віталіївна.

- А які шкільні події тобі запам'яталися найбільше?

- Випускний. Також дуже завжди любила міжнародний день культури або день Європи, коли всі класи починаючи з 7-го представляли культуру різних країн на конкурсній основі; досі пам'ятаю презентацію п'ятих класів; а ще дні самоврядування.

- Чи допомогло тобі навчання в нашій гімназії?

- Так, дуже допомогло знання англійської при вступі до університету, рівень англійської в школі був набагато вище ніж в там, тільки шкільна англійська і рятувала. Також на хорошому рівні були російська та українська мови.

- А хто ти зараз? Яке твоє сімейне положення?

- Я незаміжня. Закінчила Київський університет ім. Бориса Грінченка, філологічний факультет (англійська, іспанська). Працюю в Шевченківській районній організації політичної партії.

- Коли будуть діти, відправиш їх вчитися в гімназію №267?

- Якщо буду жити в цьому районі, то обов'язково.

- І на останок, які спогади в тебе залишилися про нашу гімназію?

- Я довгий час після випуску дуже сумувала і зараз би з задоволенням на пару тижнів повернулася б за парту. У нас був чудовий клас і зараз основне коло мого спілкування складають мої колишні однокласники, тобто школа мені подарувала хороших друзів. Також у пам'яті залишилися деякі вчителі, які дійсно є гідним прикладом і заслуговують подяки. Я займалася бальними

танцями, тому рідко який шкільний концерт залишався без моєї участі (з моїм партнером ми вчилися в одному класі), і я до цих пір вдячна всім вчителям і Людмилі Василівні за те, що вони нас так любили і завжди голосно аплодували! Загалом наша школа, точніше вже гімназія - найкраща!

- Дякую за інтерв'ю. Успіхів тобі!

         Інтерв'ю брала Полякова Марія, 11-А клас.

Михайло Шарков

Михайло Шарков— випускник гімназії № 267. По закінченню гімназії реалізовув свій творчий потенціал та займався саморозвитком.

 - Моею улюбленою вчителькою була наш класний керівник — Олекса Вікторія Віталівна.  Вона була гарним педагогом, який допоміг мені розкрити свій внутрішній потенціал та повірити у свої сили.

 - Який предмет був улюбленим?

- Я обожнював англійську мову.

- Чим займалися після закінчення гімназії?

- Я навчався в Національному Авіаційному Університеті. За спеціальністю -  інжинер-програміст аеронавігаційних систем. Також я закынчив Харківський Інститут Фізкультури. Я захоплювався танцями, тому присвятив себе спортивно-бальним танцям.

Також, я займаю активну громадську позицію -  підтримую рух активістів, "Народний контроль",

Свое подальше життя збираюся повязати з політичною сферою.

- Чи знадобилися Вам знання та навички набуті під час навчання?

- Високий рівень вивчення англійської мови знадобився мені у ВУЗі та у професійній діяльності. Також, особисто для себя я займався вивченням исторії, адже неможливо створювати майбутне, на знаючи свого минулого.

- Чи хотіли б Ви, щоб ваші діти навчалися в гімназії?

- Зараз я неодружений, тому дітей не маю. Але мій племінник навчаеться. Здобуття середньої освіти в цій гімназії надає можливість самореалізації у майбутньому.

Підготувала Береговська Олена, учениця 11-А класу

Катерина Дмитренко

Наталія: Здрастуй, я учениця гімназії № 267. Ви теж там навчалися? Якщо є час і бажання Ви не могли б мені допомогти в проекті гімназії?

Катя: звичайно)

Наталія: у школі діє музей і нам було поставлено за мету знайти колишніх учнів гімназії. Можете відповісти на деякі питання?

Катя: можу)

Н: З якого по який клас навчалися і рік бажано?

К: з 1 по 11 (2000-2010 н.р.)

Н: Пам'ятаєте ім'я класного керівника та однокласників?

К: Акуленко Людмила Василівна, а однокласників перераховувати треба? Їх там 30, але імена пам'ятаю

Н: того хто вам найбільш запам'ятався

К: Дєдковська Саша найкраща подруга

Н: хто був першим вчителем?

К: Лихацька Катерина Павлівна

Н: чи допомогла вам гімназійське навчання в самореалізації?

К: частково так)

Н: а саме?

К:

1) мені це дало можливість вступити у найпрестижніший ВУЗ країни (підготовка допомогла);

2) хороша база для вивчення надалі іноземних мов (вчу зараз 3)

3) гімназія посприяла розвитку творчих властивостей, що в даний час допомагає у навчанні, в написанні різних робіт.

 Н: де навчаєтеся і професія?

К: КНУ ім. Т.Шевченка, факультет соціології, на 3 курсі

Н: сімейний стан? (якщо хочете можете не відповідати)

К: незаміжня, дітей не маю поки теж))

Н: Самі пам'ятні шкільні моменти?

К:  напевно це чергування по школі, прибирання території школи (це весело було завжди) ну і звичайно випуск) а ще напевно, я б ще приплюсувала репетиції вальсу) і 7 грудня, день самоврядування

Н: спілкуєтесь з однокласниками зараз?

К: тільки з подругами

Н: напишіть пару слів про гімназію))

К: незважаючи на всі казуси які бували, все ж про школу зараз згадую як про дуже навіть безтурботні часи. Дуже вдячна Тетяні Костянтинівні за викладання інформатики, вона завжди вимагала та нервувала, але зате я тепер ас просто в цьому в університеті) а Олені Миколаївні Варгас, спасибі, за те, що прищепила любов до мови) Школа - це завжди світлі спогади!
 

           Підготувала Карпюк Наталія 11-Б (2012-2013 н.р.)

Інтерв’ю випускника

Сьогодні ми візьмемо інтерв’ю у одного із випускників минулих років та дізнаємося як і чим вони живуть сьогодні.

Я візьму інтерв’ю у Пуліна Ярослава.

- Ярославе, з якого та по який рік ти навчався у цій школі?

- Я навчався з 1997 по 2007 рік. Закінчив 11 класів, але тоді ще всі діти з 3 класу одразу переходили до 5.

- А хто був твоїм першим вчителем?

- Моєю першою вчителькою була Фінік Катерина Павлівна, я і зараз радий її бачити.

- Ярославе, а назви нам пару імен своїх однокласників та хто був твоїм класним керівником від 5 класу.

- Із тих, кого інколи бачу можу назвати Семченко Сергія, Пронів Катерину та Ткаченко Владислава, а класним керівником була у меня Попова Надія Павлівна. 

               Ось, до речі, фотографія шкільних років.

- Чи допомогли тобі здобуті знання у житті?

- Так, звичайно! Школа – це ж оснава знань, яку людина отримує у своєму житті!

- Хто ти зараз і ким працюеш?

- Акробат, артист цирку.

-Чи є у тебе якісь пам’ятні моменти з навчання?

- Так, їх безліч! Ми тоді були ще молоді и робили майже все що робите зараз ви, навіть більше.

- Ще цікаво знати твій сімейний стан.

- Я не одружений та не поспішаю з цим ділом.

- І останнє питання – чи хотів би ти, щоб твої діти навчалися в цій школі?

- Так, чому б ні? Гарна школа, гарна освіта та гарні вчителі!

- І ще одне прохання – чи можеш ти дати нам декілька своїх фотографій?

- Так, звичайно!

-         А це наша спільна фотографія з моїм другом дитинства.

-   

 Інтерв’ю взяв учень 11 – Б класу Пулін Руслан.

Левицька Катерина

- З якого року ви навчались у 267 гімназії, коли завершили навчання?

Я почала навчатися у цій школі у 1998 році. Провчилася в ній до 2010 року. 

- Чи пам'ятаєш ті свого першого учителя ?

Ні. нажаль не пам'ятаю її ім'я.

 - А хто був класним керівником у цій школі? 

Акуленко Людмила Василівна. Хоча пройшло вже багато років,але я добре пам'ятаю її. 

- А чи зможете згадати своїх однокласників? 

Так, ми з ними періодично зустрічаємося, їх я теж добре пам'ятаю, зокрема- Илона Гусар, Каролина Гайдамака. 

- Можеш згадати, хто був твоїм найулюбленішим учителем?       

В мене не бело улюблених вчителів, проте Любмилу Василівну я дуже любила.  

- Чи допомогли тобі здобуті знання у житті? Як саме?

Звичайно допомогли. Будь-які знання спрощують життєвий шлях. Школа дала мені хорошу базу знань, своєрідне підгрунття, на якому я далі розвивала та «розбудовувала» свою освіту. 267, на той час, школа мала високий рівнь вивчення саме гуманітарних наук. Це мені дуже допомогло у майбутньому, адже за освітою я - філолог. 

- За освітою - лінгвістик, а ким працюєш? 

Я - перекладач.

- Залишились які-небудь пам'ятні моменти зі шкільного життя? 

У всіх людей залишаються такі моменти. Я - не виключення. На зустрічі однокласників ми часто згадуємо ті самі моменти, радісні хвилини шкільного життя. їх дуже багато і вони досі зігрівають мою пам'ять. 

- Розкажи про свій сімейний стан. 

Я не заміжня, але в мене є хлопець, якого я дуже кохаю. 

- Чи хотіла б ти, що б твої діти навчались у цій гімназії?

                                                         Звичайно хотіла б!

                                                         - Останнє, про що я хотіла попросити - це декілька фотографій для архіву. 

Так. звичайно. Але нажаль фотографій з класом в мене не залишилося.

Брала інтерв'ю - Будняк Анастасія, 11-Б клас.

Дєдковська Олександра

1. Навчалась з 2000 по 2010.

2. Перший вчитель - Лихацька Катерина Павлівна.

3.  Однокласники - Дмитренко Катя, Алєксєєнко Олег, Голуб Олеся, а класний керівник з п’ятого класу—Акуленко Л.В.

4. “Предмети, які дійсно дали багато - англійська (!!), укр. мова, література (зарубіжна і укр.) і звичайно інформатика (особливо Power Point)”

5.  Зараз - студентка, працюю викладачем арабської мови.

6. Пам'ятних моментів безліч: спільні подорожі до Качанівки, Санкт- Петербургу, під час чергування були також випадки унікальні.

              7. Сімейний стан — незаміжня.

              8. Не проти того, щоб в майбутньому її діти навчалися в нашій гімназії, адже базові знання з важливих на сьогодні предметів надаються на досить високому рівні.

                 


 Робив учень 11-Б класу    Мельник Олександр

Анастасия Палочка

Та

Так, ну что я могу тебе рассказать. Это время я вспоминаю, как самое беззаботное и, как я сейчас понимаю, самое лучшее.

    Скажу честно, ходить в школу мне не хотелось, поэтому часто выдумывались всякие причины, чтобы туда не ходить. 

    Другими словами, я просто мечтала ее быстрее закончить. И только сейчас, когда я уже работаю, сама себя содержу и ежедневно сталкиваюсь с множеством взрослых проблем,понимаю, как я тогда ошибалась. 

                Моим классным руководителем была Черенок В. Г, просто мировая женщина, мы с одноклассниками часто ее вспоминаем, все ее шуточки, фразы, некоторые из фраз я до сих пор употребляю в разговоре. 

                Я любила принимать участие во всех школьных мероприятиях, ну или хотя бы помогать в их организации. Как не крути, а это хороший повод прогулять уроки. 

                Всяких смешных историй с классом у нас было много. Если начину все рассказывать, то некоторые учителя попросту обидятся, если узнают. 

                Помню, как наши мальчики любили подшучивать над Шведовой Р. Л. - мы даже всем классом спели ей гимн Украины, когда она нашего одноклассника к доске вызвала. 

                Но эта шутка была, еще просто цветочками. Вспоминаю историю Украины, которую вел Дубовой C. А. надеюсь, я не ошиблась с ФИО, благодаря нему я полюбила этот предмет. И этого учителя вспоминаю, как одного из лучших после В. Г. 

                Помню, как я не любила математику та и вообще все точные науки. 

                В 11 классе делала учителям всякие презентации за оценки и чтобы к доске не вызывали, так как все знали, что я не собираюсь поступать туда, где будет математика. В итоге, я учусь в самом сильном техническом ВНЗ Киева - НТУУ КПИ. 

                Вот такая вот жизненная шутка.

                Вспоминаю нашу столовку, там всегда вкусно пахнет. Мне даже буквально недавно приснилась школьная сосиска в тесте. 

                Вспоминаю все эти школьные дежурства, когда на то  время серьезной ответственностью считалась потеря школьного журнала, а вот на работе теперь все намного серьезней.

Владислав Куканов, 11-А класс

Цимбаленко Дмитро Петрович

1. Коли й де ви народились? Хто ваші батьки? Чим любили займатися в дитинстві?

 - Я народився в місті Києві, 26 травня, 1985 року. Маму звати Тамара, а тата – Петро. Тато працював на заводі, та розповідав завжди багато цікавих історій. В дитинстві дуже любив читати. Читав фантастику, та усе, що було вдома.

   2. Чи є у Вас дружина, діти? Чи хотіли б Ви віддати свою дитину до гімназії №267?

  - Так, в мене є дружина, Олена. І син – Іван, якому в серпні буде 6 років. Так, ми вже подали заяву в перший клас.     

     3. Де ви навчалися? Де Ви працюєте зараз?

- Закінчивши 267 гімназію в 1997, я вступив спочатку до Політехнічного інституту, але провчившись там декілька місяців, зрозумів, що це не моє, і пішов звідти. Я подав документи до Університету фінансів і міжнародної торгівлі. Отримавши диплом з відзнакою, мене взяли до Міністерства економічного розвитку торгівлі України. Там я працюю до сих пір на посаді начальника відділу торгівельно-економічного співробітництва.

    4. Чи пам’ятаєте Ви якусь веселу історію зі школи? Було б цікаво послухати.

-Ахахаха. Так нічого й не згадаєш. Кожного дня в школі траплялися якісь речі, яких я зараз вже й не пам’ятаю. Пам’ятаю дуже гарно якусь екскурсію, коли ми їхали автобусом з класом. Тоді було спекотно, й ми вчотирьох сиділи позаду. Андрєєва Валентина Іванівна, наш класний керівник, викладач української та російської мов, сиділа попереду. Вона повернулася, і в ту ж хвилину автобус почав стрибати по нерівній дорозі. Мій друг в ту хвилину пив солодку воду, яка в мить опинилась у нього, і, звичайно, у мене на штанях та футболці. Ну всю екскурсію ми проходили у мокрих і липких речах.


Дякую за інформацію! Інтерв’ю брала учениця 11-Б класу Бугай Софія.

   http://sonyainspire.blogspot.com/

Інтерв'ю випускниці гімназії № 267

Всім привіт, зараз я хочу представити вам випускницю нашої школи, Вікторію Яценко. 

Року її навчання 2000-2010. Її класним керівником була Підвисоцька Галина Іванівна, вчителька біології. Спогади зі школи, у Вікторії, найяскравіші. Як сказала вона: " В школі гарні вчителі, які ставилися з розумінням, цікаві предмети і захоплюючі історії. Зі школою у мене пов'язані тільки хороші спогади!"

 

Віка вчитися в Українському Державному Університеті, фінансів та міжнародної торгівлі, на фінансово-економічному факультеті. Віка майбутній економіст нашої країни.

Так, як Вікторії ще тільки 20 років, дітей ще у неї немає, але вона дуже б хотіла що б її діти навчалися саме в нашій гімназії.

Інтерв’ю брала Ярошенко Тетяна, учениця 11-А класу.

Роки навчання: 2002р.-2013р.

 

Петр Жураховский

Петр Жураховский. Учился с 1998-2008 в гимназии №267.

Родился 28 июня 1990 г. В 1998 пошёл в школу №267, а с 2001 г. перешёл в 5 класс где классным руководителем была Родичева Елена Анатольевна. Ему нравились все учителя, но особенно любил: Родичеву Е. А, Бойко М. П. Закончил школу в 2008 г. После этого поступил в Национальный транспортный университет на факультет программирования . Он даже работал в нем на должности лаборант в течении 2 лет. В данный момент работает в страховой компании Арсенал на должности программиста. 

Со школы у него осталось много воспоминаний, но самым ярким оказался его выпускной и вручения аттестата.

В 2013 г. заканчивает университет с отличием. После окончания планирует продолжить  карьеру программиста в страховой компании Арсенал.

   Работа ученика 11-А класса Седыка Дениса

Моя рідна школа

Думаю ви мене ще пам’ятаєте, я Кухарець Олена Олегівна.

В 2000 році я пішла до першого класу,випустилась, закінчивши 11 класів в 2010 році.

Моя перша вчителька була Майя Арсеніївна , яка через рік змінила місце роботи, і до третього класу у нас викладала Каплюк Людмила Миколаївна

Потім класних керівників у нас було досить багато. З  5-6 клас – Маслєнікова Катерина Павлівна, 7 клас - Рита Михайлівна, 8-9 клас - Шведова Руслана Леонідівна , 10-11 клас - Підвисоцька Галина Іванівна.

Вчилась я з Анею Савіною, підтримувала стосунки з паралельним класом. Зараз також підтримую відносини з деякими однокласниками.

 Моїм улюбленим предметом була географія.

А моєю улюбленою вчителькою була Рита Михайлівна. Я б із радістю зустрілась з усіма вчителями, тому що всі вони є частинкою мого життя.

Чи допомогло Вам навчання в гімназії для подальшого життя?

-     Так, звичайно. З багатьох предметів саме школа дала мені основу для накопичення знань та при виборі орієнтовних  направлень, які зараз вивчаю.

Вже стали кимось в житті?

-   Не можу сказати, чого я досягла та ким я стала в житті, тому що зараз ще навчаюсь. Учусь в КНУ ім. Тараса Шевченка на третьому курсі, намагаюсь поєднувати роботу та навчання. Тому поки ще рано говорити про те, ким я стала.

Сімейний стан?

- Не одружена,  треба закінчити навчання.

Хотіли б віддати свою дитину до нашої гімназії?

- Не замислювалась над цим питанням. Якщо не зміню місце проживання, тоді так.  Якщо ж переїду кудись, буду шукати школу поруч із місцем проживання. А головне, щоб дитина хотіла вчитись.

 

Якщо цікаво, це я маленьке янголятко.

Роботу підготувала:

 Порохня Тетяна,

 учениця 11 а класу

Динчев Игорь Афанасиевич

Я взяла интервью у своего дяди Динчева Игоря Афанасиевича. Он любезно согласился ответить на мои поставленные вопросы:

- С какого и по какой класс вы учились в гимназии №267?

- с первого по одиннадцатый

С какого и по какой год?

- 1993-2003 г.

Кто был вашим первым учителем?

 - не помню

Кто был вашим классным руководителем в старшей школе?

- Исмакаева И.М.

Помните ли кого-то из одноклассников? Кого?

-Корчменюк Ю.Г., Поплавский К.О., Левчук Ю.Б., Степченко Г.О., Вишневский Ю.И.

- Помогла ли вам учёба в гимназии в жизненной самореализации?   

 - Помогла

 - Кем вы стали?

- Инженер телекомуникационных технологий. Начальник комерческого отдела " Иновейшн Технолоджи"

Каково ваше семейное положение на данный момент?

-  Женат, есть дочь

Хотели бы вы, чтоб ваши дети учились в гимназии №267?

-  Да

Интервью подготовила Лось Яна, ученица 11-Б класса

Серёжа Афанасов

      Випускник школи 267 міста Києва. Закінчив школу у 2004 році. Сьогодні навчається НТУУ "КПИ" 14. Вчиться на факультеті Інформатики та вичислення техніки. Предмети які подобались були математика і зарубіжна література. За словами випускника «Я б сейчас в школе поучился бы. Все преподы замечательные, просто они люди того времени, а мы были другого.» 

Брал інтерв'ю Амелін  Владислав, учень 11-А класу.